Місто Белз, що на Львівщині є одним з найстаріших та найменших міст України.

В трьох кілометрах від Євросоюзу розташоване невеличке містечко Белз.

Белз – був столицею удільного князівства, адміністративним центром воєводства Речі Посполитої.

 повна версія ..... http://cherven.volyn.in/articles/122.html

  

15 листопада 1951р. була укладена нова угода про радянсько-польський кордон. Кристинопіль увійшов до складу Української РСР і був перейменований. Більшість корінного населення так і не змогла повернутися до Червонограду.

   Основою, на якій почав розвиватися радянський Червоноград, стали розвідані поклади кам'яного вугілля ... повна версія ..... http://cherven.volyn.in/articles/117.html

На цих, заселених здавна землях, постало місто Кристинопіль. Біля 1692 р. Фелікс Казимир Потоцький, ставши воєводою Краківським і коронним гетьманом Польщі, заложив на частині земель села Новий Двір містечко, назване на честь його дружини Кристини Любомирської — Кристинополем.

 Повна версія - http://cherven.volyn.in/articles/115.html

Неподалік Волсвина зароджується поселення Новий Двір. Ймовірно, що новозбудовану садибу назвали таким чином у зв'язку з її переносом з більш давнього центру, розташованого або в Городищі, або в Старому Селі. На такі висновки наштовхує прикметник «новий» у назві поселення. Так, переважно, називали оселі, що були збудовані поруч аналогічних більш давнього походження, або споруджені на тому місці, де давній двір існував, але був знищений. Мабуть, така причина була визначальною для випадку з Новим Двором.   Повна версія - http://cherven.volyn.in/articles/115.html

У кінці минулого століття один з основоположників західноукраїнського краєзнавства Василь Чернецький зазначав, що коли 1424 року князь Зимовит продав якомусь краківському міщанинові Миколі Шональсові* і його нащадкам вітійство в Сокалі, то дозволив йому завести фільварок, спорудити млин на Бузі, заснувати броварню, полювати на звірів і птахів за винятком соколів, ловити неводом рибу в Бузі, закладати кузні…

Можна було б на цьому документі не зупинятися, якби зауваження в ньому про заборону полювати в навколишній місцевості на соколів не спричинилося згодом до легенди, що начебто назва Сокаля походить від слова «сокіл», бо водилися тут тоді ці птахи. Василь Чернецький до цієї легенди не причетний. Її створили інші.

Ця сентенція появилася також у краєзнавчому нарисі «Сокаль» (Л. 1961), а посилання на неї — а «Истории городов и сёл Украинской ССР, Львовская область» (К., 1978), хоч у першому україномовному виданні цього краєзнавчого збірника (К., 1968) зазначається, що назва міста ймовірно походить від давньоруського імені.

майже ідентичну думку щодо назви Сокаля висловив у «Топонімічному словнику-довіднику…» М. Янко. Він теж вважає, що вона антропологічного походження і пов'язана з давньоруським (давньоукраїнським) ім'ям. Але більш правдоподібну гіпотезу щодо появи топоніма Сокаль знаходимо в книжці Ю. Кругляка «Ім'я вашого міста». Він зазначає, що в староукраїнській мові слово «сокаль» уживалося в значенні «кухня», «їдальня». Тому й припускає, що на території, де в давнину заснувався Сокаль, стояла харчевня для подорожніх, від якої і пішла назва міста. Така мотивація цілком логічна. Адже «Толковый словарь великорусскага языка» Володимира Даля також наводить слова «сокалчий» (кухар) і «сокальца» (кухня), посилаючись при цьому на книги, написані в місті Острозі в XVI столітті. Це підтверджує вірогідність того, що від «сокаля», «сокальці» (кухні, харчевні), які в ті давні часи могли знаходитися на березі Бугу, або на місці переправи через нього і взяло собі ім'я місто, що тут згодом заснувалось.

Та маємо ще одну гіпотезу. Хоч менш відому, проте доволі переконливу.

У 1934 році вчений М. Лєвіцький обгрунтував версію, що назва Сокаля тюркського походження й пов'язав її з половецьким князем Сокалом, що означає «бородач», «достойник».

Майже водночас вивченням походження імені Сокаля займався також історик Теофіл Коструба. В своїй книжці «Белз і Белзька земля від найдавніших часів до 1772 року» він переносить нас в XI століття й теж доводить, що назва Сокаля пішла від імені половецького князя Сокала. При цьому Т. Коструба зазначає: «під час написання моєї праці погляд М. Лєвіцького був мені невідомий, а тепер бачу фахове потвердження моєї гіпотези».

Теофіл Коструба обгрунтовує цю гіпотезу посиланням на запис у «Повісті минулих літ» за 1061 рік. Подаю його за літописом руським:

«Прийшли половці вперше на Руську Землю воювати. Всеволод тоді вийшов супроти них місяця лютого у другий день. І сталася битва межи ними, і перемогли половці Всеволода, і, спустошивши землю, відійшли. Се вперше було лихо для Руської землі од поганих безбожних ворогів. Князем же був у них Сокал».

Якщо врахувати, що наші князі не раз давали можливість поселятися степовикам у своїх володіннях, то цілком можливо, що міг осісти на берегах Бугу й половецький зверхник Сокал і заснувати тут свою оселю.

Як бачимо, найближчі до істини гіпотези Юрія Кругляка та Теофіла Коструби. Поки що лишень вони мають наукову аргументацію, а, отже, й перспективу для глибшого й ретельнішого дослідження загадкової назви, яку в древні віки взяло собі місто над Бугом.

      Територія, на якій розташований Сокаль, належала в далекому минулому до Київської Русі, а згодом — до Галицько-Волинського і Белзького удільного князівств.  Археологічні знахідки стверджують, що поселення на території Сокаля були в перші віки нашої ери, а також і набагато раніше.

       У минулому столітті під час земляних робіт біля залізничного вокзалу викопано скелет давньої людини і крем'яні знаряддя, а в Західному Бузі знайдено рідкісний костяний молоток. У південно-західній частині Сокаля виявлено двошарове поселення скіфського періоду, мідну плоску сокиру культури шнурової кераміки, давньоруські срібні сережки і полив'яні плитки. Особливо цінною була знахідка в 1973 році. Тоді на правому березі Західного Бугу (вул. Замкова Горішня) пощастило натрапити на скарб давньоруських срібних прикрас, до якого входили пластичний браслет, чотири вислових кілець і перстень. Різні побутові предмети доби Київської Русі доводилось зустрічати на території Сокаля й раніше  ...

Повна версія  - http://cherven.volyn.in/articles/112.html

        Белз - одне з найстаровинніших міст Західної України, було столицею Белзького князівства. Згодом центр воєводства у складі Першої Речі Посполитої. Звідси походить белзький напрямок у хасидизмі - містичне відгалуження іудаїзму. Однак зараз це одне з найменших міст України - його населення становить всього 2 478 осіб. Історично Белз відносився до Галичини, у деякій мірі і до Волині. З 2001 року місто і його околиці рішенням Кабінету Міністрів України стали Державним історико-культурним заповідником ...

Повна версія  -  http://cherven.volyn.in/index.php?section=articles&id=111

            На сучасні географічній карті Західного Поділля Вам не знайти містечка з назвою Червоногород. Цей топонім зберігся нині лише у найменуванні Червоногородського водоспаду на річці Джурин, яка неподалік впадає до Дністра. До речі, водоспад цей найбільший на Поділлі – висота його майже 16 метрів. 

        .....    Деякі дослідники саме з Червоногородом пов'язують назви історичної землі «Червона Русь», яким у середньовіччя окреслювали територію Східної Галичини та Волині. Не виключено, що від Червоногорода поширилася й назва «Червенські міста», неодноразово згадувана у давньоруських літописах та працях істориків. Перша згадка - в зв'язку з військовим походом Володимира Великого на польського короля Мечислава (Мешка) з династії Пястів - 981 року. Пригадуєте: «пішов Володимир на ляхів і зайняв Перемишль та Червенські міста» ? ....

Повна версія  -   http://cherven.volyn.in/articles/109.html

    

 

Шляхтич із Червоної Русі   . 1630-ті роки

           Зі шкільної лави ми звикли до вислову «польська шляхта» (наче не було купців чи ремісників-поляків) та «український народ» (наче він взагалі не ділився на стани). Насправді шляхтичі були й українцями, й поляками. Головну відмінність між ними становило віросповідання, а щодо способу життя, манери поведінки, одягу та озброєння, то тут відмінності могли залежати хіба що від місця проживання.

                 Отже, типовий західноукраїнський шляхтич носив ...

Повна версія  -    http://cherven.volyn.in/articles/108.html